1
В саду маячить «недочеса»
Вся в янтарі Абрикоса,
Вкриває покрівлю, дорогу-
Сусідам, собі, подорожнім.
Повисло гілля під вагою,
Внизу – ніде стати ногою.
Царять грона ягід рожевих,
Запах від них навіжений.
Швидко вони дозрівають
В зграях гілля покидають.
2
По покрівлі барабанять
На травичку валом валять.
То ж ходи та не зівай,
На цей скарб не наступай,
Бери кошик чи відро
Та збирай своє добро.
Коли ж масово дозріли,
То гілля труси щосили,
Та підстілку підставляй
І даруй своїм врожай.
3
А як хочеш мати гроші
За товар такий хороший,
То тут треба постаратись:
Лізти й з дерева знімати.
Найприємніша робота
Смакоту нести до рота!
В дворі радісна пора-
Розкошує дітвора:
Їсть повидло, джем, компот,
Чи з гілля та прямо в рот.
*
Після збору Абрикоса
Чепурна, красуня просто:
Любуються всі виднокраєм
Й щиро дякують врожаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437083
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: БГІ