Ой, радісно зранку
зозуля кувала,
А добра ворожка
на картах гадала.
Всю правду казала-
що бУло,що буде.
Всміхались лукаво
мальовані люди.
Стелилась дорога
весела,бубнова,
у домі казенному
дама червова.
Зозуля кувала,
ворожка гадала,
далека дорога
терпляче чекала.
А карти відклавши,
вивчала долоні.
Уважно вдивлялась
у звивини долі.
Спасибі зозулі-
років накувала,
спаси,Боже, жінку-
добра віщувала.
Добра віщувала
та щастя без ліку,
а щедра пташина-
довгенького віку.
Здається не дуже
збрехала зозулька,
та розчарувала
чутлива віщунка.
Не в змозі була
чисту правду сказати,
бо серце забилось
як глянула в карти...
Не чути зозулі,
спочила ворожка...
Уже сутеніє,
накрапує дощик.
Відсутні давно
Бонапартиські плани.
Одна лише думка
ніяк не відстане:
Що знову б ті ж самі
дороги долав,
щоправда,поправку
на вітер би взяв...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437070
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Михайло Гончар