Колись мені ворожка ворожила,
Що буду ,я щасливий у житті
Та видно та ворожка помилипась,
Розбила оте щастя ти мені.
Я пам*ятаю осінь золоту
З тобою ми у двох тоді гуляли,
Ти говорила ніжно ,я люблю
Пташки для нас тоді в саду співали.
Та раз, ти, підійшла і посміхнулась
Прийшла ,щоб на весілля запросить,
Чому тоді на слові не спіткнулась,
Не знала ,що душа моя болить.
Гуляй моя кохана на весіллю,
Мені чомусь не хочеться гуляти,
Чому ж мені кохана не судилось
З тобою оцю радість розділяти.
І знову ота осінь пригадалась,
В душі моїй озвалася журбою,
Чому кохана так усе скінчилось,
Чому тепер не разом ми з тобою.
17.12.1999р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436882
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: Іван Мотрюк