Моя покірність. Дивно, не лякає.
Гадюкою обплелася довкруж.
Отрутою налилася до вуст.
А ти стоїш, немов чогось чекаєш.
Моя покірність. Де ж вона взялась?
Невже скорив гордячку у пів сили?
Невже вона прокралась в її жили?
Не було тут. І мабуть, не буде.
Моя покірність. На очі пелена.
Лякати мала б гірше від образ,
І істеричних та надривних фраз,
А ти повірив – мене підмінили.
Моя покірність. Чи не марнота?
Немає гірше за холодну помсту.
Як відключились усі почуття
І все, що є – вона й її жага.
Моя покірність. Лиш на рівні маски.
Її боятись слід, мій милий друг.
Бо замирає совість й сім лукавих слуг
Чигає, щоб в тебе забрати ласки.
Моя покірність. Зрадлива гадюка.
Бійся її
бійся її
…мене люби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436776
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: Незрозуміла