І знову я прокинулась о другій ранку,
І знову я побачила тебе ввісні.
мені здалося то була реальність,
насправді то був тільки сон...
цей сон вже сниться мені цілий місяць,
з найменшими деталями весь час.
я поринаюсь в той цікавий світ сновиди
в якому зображаю образ твій.
Невже настільки я погана
що ти зумів так різко розірвати все
усі тенета що ти сам заплутав,
усі ті цілі роздовбати вщент.
Буває я побачу тебе татом,
з нашими дітьми у саду,
буває я побачу тебе вдома,
я марю образом твоїм.
У сні я згадую минуле,
усе чарівне що ти мені приніс,
усі ті спогади, надії,
усе залишилося у думках...
Та не журися, не печалься,
мені пройде, потрібен час.
пять років пролетять як дві хвилини
депресія вже знає міру забуття...
Та може ще колись,
зустрінемось ми двоє
і я згадую всі не доспані ті ночі,
які будили по ночам мене...
попросиш ти пробачення у мене,
за все оте що ти тоді зробив,
та я скажу пробачила, забудь вже
ще в перші літні вечори....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436748
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: katikincheshi