Бувай, моя любове. Я з тобою
Пережила вже більше сотні літ.
Так окрилялись почуття весною,
І підіймались високо в політ.
Так візерунки стрімко малювались
На наших долях пристрасті пером.
Ми кожним поцілунком упивались,
І кожен дотик спалював теплом.
А ми з тобою швидко розчинились.
І вже самі затоптуємо грань.
Лиш тільки грань. Усе, що залишилось
Від наших спільних планів і бажань.
Я в наших почуттях перегоріла
Неначе сталь, гартована в вогні.
І, може, ще не зовсім відболіла,
Та я вже вкотре дякую тобі.
Мені пора. Я скоро вирушаю
На зустріч до щасливого життя.
Бувай, моя любове. Відпускаю.
Назад уже немає вороття.
11.07.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436721
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Альбіна Кузів