Там, де кінчається межа мі двох світів
Де вічна пустота, розпач і гнів
Крізь розпач і забуття стежка лиш ця
І не побачити тепер її лиця
Я проклятий принц – я любові раб
Я лиш смертний бог – я безсилий маг
Я самітник й жрець ради волі щоб
Спалити міг усю любов, усі мости
Любов не вернеться уже ніколи - я скажу прощай
Нехай забудеться усе ,але кричу – не відпускай
Любов не вернеться уже ніколи - лише знай
Що це була гра долі – видуманий рай
Ніч, залишить тінь чорну на лиці
Стане звичним дим сигарет
Знову сам на сам тримаю у руці
І дивлюсь на її портрет
Біль котра мучила мене – знов
Жаль – цю втрачену любов
Більше не звести мені очей
До неба щоб помолитись зміг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2013
автор: Ruslan B.