Я б пам'ятала тебе вічно, і навіть якби ти перетнув мені горло в якийсь зимній вечір, на якійсь трасі Київ-Безмежність, у якомусь купе-вагоні на черговій станції щастя.
Я би пам'ятала твою безмежність. Я би знаходила твою нездійсненність твого Его твоїх нереальночутливих думок у твоїй голові.
Я би утримувала тривалістю і вічністю і безкінечністю кінцевих зупинок на нашій с тобою трасі відчуттів,
де Київ-Безмежність меж у нас самих.
Я би була собою навіть с тобою і навіть в тобі.
Але я би пам'ятала тебе цілу вічність, здається, без меж і твоїх вітрил і портів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436692
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: La Presse