В неї будуть онуки, доки ти зробиш перший крок,
Вона - втомлений практик, а ти весь такий теоретичний.
Ти ж, як алерген, викликаєш у неї шок
Анафілактичний.
Вона бачить тебе - розпухає, впадає в кому,
Багряніє, тремтить, сподівається, вірить Амуру.
Ти всміхаєшся їй... І мовчанням пускаєш додому,
Дурень!
Вона зцілиться, навчиться собі брехати,
Буде в неї надійність і діточки, як статуетки.
І колись вона зв'яже тобі на якесь там свято
Шкарпетки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436688
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Юля Фінковська