Хочеш віршика мого?
Не розказуй усім.
Я тобі про[i] нічого[/i],
все що хоч розповім.
Не на будь-яку тему,
а на плач , і на сміх
ми, –[i] нічого[/i], живемо,
трошки менше за всіх.
А в цей час на планеті
є незнані світи
і під сонцем поети
від його теплоти.
Бо на сонці, звичайно,
надзвичайна жара.
Кажуть, – [i]людям нормальним
теж під сонце пора.[/i]
Через спиляні брами
повз казенні пости,
між чужими дворами
відкривати світи.
Де наш азимут – сонце
по маршруту сусід,
і забудьмо віконце
через ґрати на схід.
Стане в новому світі
все доступне для всіх
і не будуть ділити
на чужих і своїх.
Нам ще вистачить місця
у правдивих казках.
Засинай і не бійся.
Все хороше – у снах.
[i] – Як живеться?
– Нічого.[/i]
Нам усе ніпочім.
Вивчив віршика мого?
Розкажи його всім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436644
Рубрика:
дата надходження 11.07.2013
автор: I.Teрен