Так страшно,як серця чиїсь пусті,
Коли душа і співчуття немає...
А я пишу тобі свої вірші.
Мені тебе весь час не вистачає...
Але між тим я думаю про те,
Що люди гинуть більш від нелюбові.
Що серце кам"яне є і пусте,
Жалієм навіть слово біднякові.
Та Бог все бачить,терпить і мовчить.
Але повірте-так в житті буває.
Що він згадать про себе Вас навчить,
І навіть словом злочин він вважає.
Коли воно пусте і без молитв,
Коли людей не любите-він бачить.
Повірте всім,кого душа болить,
Кого і тіло...І він Вам пробачить.
Подайте руку,посмішку,любов,
Подайте гроші.Вмієм ми ділитись?..
А я тебе цілую знов і знов,
І хочу так до тебе притулитись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436505
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2013
автор: Відочка Вансель