такого парадоксу я ще не писав…

Там сонечко тепленько гріє,
Тихесенько вітерець леліє деревце.
Липневий день минає за віконцем
І вітерець навіює мене на сон.

Життя триває по обидві сторони вікна,
Робота, магазин, прогулянка, турботи.
А у кімнаті, наче заслання...
Ще й на додачу, голова мов з будуна...

"Чому ж так важко інколи буває?",
Запитував себе уже не раз.
Та відповіді, як завжди, не вистачає,
Щоб зрозуміти цей мерземний стан.

... ... ... ... ... ... ...