«Ти хочеш?» – хлопчисько мені простягнув абрикоси –
Дві кулі янтарні. А теплі! Наповнені сонцем.
Смішний, клаповухий, з кирпатим облупленим носом –
Став першим знайомим і вірним моїм охоронцем.
Щоліта в село до бабусі – ніякого Криму!
Життя без батьків ще відтоді не було бідою.
З ватагою друзів – на річку чи в ліс, для екстриму
Баштанні набіги. Смачні кавуни з поля бою!
Артемко був поряд завжди, всім ділився по-братськи:
Півпазухи яблук чи сонях, надвоє роздертий…
«Артем плюс Альона», – на дереві вирізав хвацько.
І досі той напис на клені старім – напівстертий…
І я напівстерта давно, зблякла і розчинилась
В обіймах зрадливих, брехні, у сльозах та образах…
В село повернутись схотіла – нарешті здійснилась
Бабусина мрія. Та пізно… Чому ж не одразу?!
«Ти хочеш?» – в розкриті долоні лягли абрикоси
І цвіркнули соком солодким… «Альонко, – шепочеш, –
На луки гайда! Перестояли вже сінокоси!»
Смішний, клаповухий… Коханий!.. А ти? Ти ще хочеш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436323
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)