Пара пір'я впала з неба
Паралельно обрію,
Якщо буде/є потреба,
Повстану я сосною.
Стану деревом без мови,
Стану я обкрай дороги,
Щоб почути всі промови,
Кажуть що всі демагоги.
Про життя/буття змарніле,
Про ганебне животіння,
Що пихате є барило
І отруйне павутиння.
Все це я почую/чую
Тай усохну я із горя,
Бо отак життя марную,
А у мене інша доля.
То усохну, запалаю,
Стану головешкою -
Вогнем злину небокраю
До життя прийдешнього.
16.02.1992
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436262
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.07.2013
автор: Левчишин Віктор