Тебе,на відміну від сотень тисяч жінок,
Не годуй стравою із вдалого шлюбу.
Це ж який егоїзм:
Вірити,що хтось принесе на руках щастя
Та дасть випити без післястраху
Оп'яніння!
Ти ж шукай його у собі,
Воно зрощене на дні милування
Культурою сонних міст серця,
На палітрах яскравих слів,
Що несуть(не тягнуть)хвости
Однооких спогадів,
Бо решта їх-у снах,
Які ти так любиш перечитувати.
Сьогодні ж дні - мов об'єкти для цілопалення,
А рештками крові жертовної обмазана ніч,
Але я не роблю з цього трагедію-афектацію,
Бо ж
Надто люблю червоний колір,
Цей сяйвоцвіт епохальних ідей
Та революційної пристрасті,
Цю кровозмінну
Власно-ріку-трансформацію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435741
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2013
автор: Олена Ганько