- Віда Вансель – це ім’я?
- Це - ІМ’Я!
- Жінки? Квітки?
- Зірки. Віда Вансель – це Зірка!
- Кіно? Естради?
- Ні. Віда Вансель – це Небесна Зірка!
- Яка ж вона?
- Це Зірка. Та, що не падає, світить в душу, але не спустошує… Не спопеляє. Віда Вансель – осяває!
- Променями?
- Думками!
- Хіба вона жива?
- Вона справжня: ніжна, мила, завжди привітна та усміхнена. Вона схожа на тендітну весняну квітку, яка дарує втіху людям.
- Так це жінка?
- Ні, це Зірка! Це Жінка, яка для багатьох стала Зіркою. Тією, що веде за собою, уквітчує життя добром, радістю, теплотою.
- В неї є Серце?
- В неї велике Серце, багате на сильні людські почуття.
- Вона служить Людям, як і всі Зірки?
- Вона вміє читати в чужих серцях, забирати їхній біль собі, страждати і плакати, відчувати через відстані і через роки.
А ще вона вміє відкривати нові світи.
А ще вона так і сяє, гордо і чисто, на поетичному небосхилі України.
- Хто вона для тебе?
- Зірка! Улюблена, Дорога.
- Давно?
- Завжди!
- Чому сьогодні?
- Бо сьогодні свято, найпоетичніше свято в Україні – Івана Купала.
- Свят багато…
- Це свято дало нам Зірку, схожу на Квітку Папороті – Віду Вансель. Сьогодні вона святкує День народження!
- Що хочеш побажати?
- Довго сяяти і осявати!
- Який твій дарунок?
- [b][u]Щира любов! [/u][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435733
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.07.2013
автор: Олена Бондар (Бондаренко)