До мене в гості знову
Зайшов наш спільний друг.
Приніс від тебе втому,
А посмішку забув...
І пісню твого серця
Мені прошепотів,
Твій смуток ливнєм ллється
На аркуші листів.
Прошу, щоб ти образи
На нього не тримав,
За те, що все й одразу
Мені він розказав.
Ні, він тебе не зрадив!
Він зовсім не пліткар!
Та просто мав розрадить
Душі твоєй тягар.
Та й ми з ним - кращі друзі
З дитинства - не ревнуй!
Йому лиш посміхалась
І з думками "цілуй".
Ти знаєш, все сьогодні
Про тебе розказав:
Як сумував в дорозі,
Як "ту якусь" чекав...
Мені він у долонях
Перлиночку приніс -
Заховану у скронях
Твоїх, мов крига, сліз...
Сказав, що сам не зможе
Тобі допомогти,
Отой пишу сьогодні
Душі твоїй листи
Коли заснеш ти міцно,
І стихне все навкруг,
Тобі їх прошепоче
Наш дощ... наш кращій друг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435708
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.07.2013
автор: Юліанка Бойчук