Падають яблука з віт за вікном.
Зорі ж не падають з неба?
Треба мабуть попрощатись зі сном.
Ніч роздивитися треба.
Скоро ось папороть викине цвіт.
Є ще на що сподіватись,
поки стежина веде до воріт
і не прийдеться вертатись.
Ніч охопила в обійми тісні
сонну туманну долину.
Кумкають жаби про думи сумні
яблуні, груші, калини.
Он мої друзі у тиші нічній –
все, що нажив наостанок:
місяць, зірки та пташині пісні,
поки настане світанок.
Яблука смачно біліють в росі.
Що нам, бурлакам, ще треба?
Папороть є, є земля на осі,
цвіту – півсвіту на сторони всі
ще не розкрадені з неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435686
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2013
автор: I.Teрен