Під чужим небом інколи блукаєм,
Чекаємо якогось порятунку.
Про власні небосхили забуваєм,
Шукаємо найкращого гатунку.
Даремно свої ноги протираєм,
Від пошуку вже стомлена душа,
Чого ми свій куточок оминаєм,
Куди наш розум знову поспіша?
У собі ми повинні розібратись,
І лиш тоді ми спокій віднайдем,
Людина кожна має закохатись,
З любов'ю сам збудується едем.
Тож краще своє небо завоюйте,
Ретельно все навколо розкладіть,
На ватмані куточок цей малюйте,
І дерево любові посадіть.
© Коля Януш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435659
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2013
автор: Коля Януш