Я терпіти не можу брутальну агресію,
Що порушує межі мойόго цілόго.
Руйнування спокόю враз вводить в депресію,
Рівновагу втрачаю від надлишку злого.
Я втрачаю себе, гублю суть свого мислення.
Ґрунт іде з-попід ніг, я лечу у провалля.
Так бракує мені тут чіткого осмислення,
Що потрапила в пастку твогό задзеркалля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435571
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2013
автор: Тетяна Мерега