Тримаючи за руку піднебесся,
Бреде мій Ангел десь у далечінь,
Допоки туго в’яжуть перевесла
Єство зболіле вірою молінь.
І поки трави стеляться шовково
До ніг іще несходжених стежок,
Возносить Ангел для душі обнову
З глибин Господніх, праведних річок.
***
Хоча й незриме світло оберега,
Та чутна сила дужа на плечі,
Допоки, пригортаючись до неба,
Ще линуть Ангели у далечінь...
(5.06.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435556
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2013
автор: Леся Геник