[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTtkAZxWXc6-GFZ91PwvbSQLNF6QYAbsT3dtMNbapp-FCaKxaxSiw[/img]
На моєму нічному столику
Гасова лампа і нефритова кулька.
Вони давно у зговорі,
Знають мої таємниці і цілують мої теплі руки.
І круглі тоненькі обручі,
Що заговорені на любов,
Щоб напинати шовк,
Або розпинати душу.
П’яльця танцюють по колу,
Нашіптуючи різні сни
І макові зерня з подолу
Втікають,
Мов у траву сліди…
Душа-невидимка нап’ята,
Підвішена під стелю,
Немов «ловець снів»
Оточена дзвониками і пір’їнами
З чарівних райських пташок.
Душа легко погойдується,
Обличчям до сонця,
Спиною до твоєї спини.
І в цьому колі любові
Зазвичай клубочемось ми.
05.07.2013р.
[img]http://assets0.lookatme.ru/assets/article_image-image/12/57/1179815/article_image-image-article.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435546
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2013
автор: gala.vita