Ранок. Та сонце не сходить,
І мають ці двоє
Ще один шанс
Сказати щось чуйне до сліз,
Дивитись у душу наскрізь.
Та на жаль
Земля кружить в вальсі
Та із автостанцій
Щоразу ідуть
У рейс, щоб зустрітись ще,
Щоб час для них знову щез.
І думки
У протистоянні,
Немовби востаннє
Ці дотики рук.
Порвати квиток та піти
І перед собою мости
Спалити
Чи все ж
Знайти своє місце
Й кілометрів двісті
Проїхати так,
Зустрівши світанок у склі?
І бачиться їм уві сні
Щось одне.
І по телефону
Цей голос знайомий
Запитує знов:
"Коли ми зустрінемось ще,
Щоб час для нас знову щез?"
4-5.07.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435401
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2013
автор: Маруся Корольова