Спочатку була темрява.
А що було до темряви?
Світло?
Бог?
Інший світ?
Ні, до Темряви була Вона.
Всього-тиш ще одна звичайна особа жіночого роду.
Без особливостей і особливих прикмет.
Її не знайдеш.
Зате Вона сама тебе знайде.
Уявляєш? Приходиш в свою затишну оселю, а там, прямо на такому звичному вже дивані чи стільці, чи підвіконні сидить Вона.
Нічого не скаже нового. Взагалі не говоритиме.
А ти дивитимешся на неї і бачитимеш в кожному дзеркалі.
Ці кілька днів, що таємнича незнайомка пробуде з тобою, залишаться найсвітлішим спогадом у душі.
Не думай, що буде потім. Насолоджуйся, адже це більше ніколи не повториться.
Наступного ранку Вона не проснеться поряд. І ти дивитимешся в дзеркало в пошуках, але бачитимеш лише самого себе.
Світ затопить темрява.
Прийде кінець. А потім початок. Цикл вкотре повториться.
Сподіватимешся на своїх дітей. Ждатимеш Її. Готуватимешся. Але цього разу, Вона вже не належатиме тобі. І мовчатиме не для тебе. Ти помреш. Не витримаєш ігнорування. Чому?
Бо Вона і є Досконалість.
Тепер, коли знаєш, як її звуть, будь готовий. Частіше дивися в дзеркало. Вір, вона прийде. І чекай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435311
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2013
автор: fire_maroder