твій голос твій трепіт стогін
чарівні твої вуста
минають усі пороги
торкаються живота
всі м'язи і щем де промінь
відлунням моїм ноги
я пісню співаю у лоні
горять і тремтять мости
геть спалено обеліски
під віями одаліски
колосся колише вітер
гойдається струменем дише
і цвітом і цвітом і цвітом
впізнати ту зиму й літо
вповзає і лізе в душу
до ранку залишити мушу
твій голос тебе цілунки
під ранок рукою дарунки
роздати віддатись й на сушу
не треба страху... відпущу...
твій голос... тебе - ніколи
ніколи повір, не вкушу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435148
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2013
автор: Ольга Ратинська