Пробач (проза)

Деякі  речі  ніколи  не  зміняться.
Іду  вузькою  доріжкою.  Молодий  чоловік  у  смугастій  сорочці  на  короткий  рукав  і  чорних  джинсах.  Знову  пробачиш  і  вкотре  залишуся.  Тішу  себе  думками.  Це  круто-  знову  і  знову  прокручувати  вдалий  сценарій  у  своїй  голові,  доки  не  почну  вірити.  Самообман.  А  так  хотілося,  щоб  все  вийшло.  Ти  ж  можеш  і  не  гніватися.  Адже  так?
-  Привіт.  Як  ти?  
Мовчиш.
Що  ж,  треба  починати.
-  Пробач.
Мовчиш.  І  маєш  на  це  повне  право  після  того,  що  я  зробив.
-  Вибач.  Це  більше  ніколи  не  повториться.  
Мовчиш.  А,  знаєш,  це  досить-таки  логічно.  Я  не  дуже  переконливий.
-  Я  більше  ніколи  не  залишатиму  тебе  одну.  І  більше  ніколи  не  вийду  з  дому  без  зброї.  Мабуть,  мене  вважатимуть  божевільним  в  сучасному  світі.

Ти  красива,  коли  посміхаєшся.  Така  життєрадісна.  Така  жива.
-  Мені  шкода,  що  так  вийшло.  Вибач.
Мовчиш.  І  на  що  я  сподівався?  Це,  мабуть,  було  б  досить  дивно  для  всіх  цих  людей,  якби  ти  раптом  заговорила.
-  Здивована,  що  я  з  сигаретою?  Так,  не  втримався.  Але  я  кину.  І  назавжди.  Я  ж  пообіцяв.  
Жодного  слова.  Нічого,  це  не  страшно.
-  А  сьогодні  день  твого  народження.  Бачиш,  не  забув.  Вітаю.  Бажаю  щастя  і  удачі-  вони  завжди  потрібні.  Ось  букет-  дванадцять  червоних  троянд  і  торт.  Він  може  трошечки  пом'явся,  доки  я  дістався  сюди,  але  всерівно  смачний.  Спробуй,  це  твій  улюблений.  
Мовчиш?  Я  також.  Тиша  така  приємна.  Але  ще  приємніше-  відчувати  на  собі  твій  погляд.  Милуюся  твоєю  усмішкою.  Ось  і  кілька  годин  пролетіло.
 
-  Мені  вже,  мабуть,  пора.  Я  завтра  прийду.  Приблизно  в  цей  час.  Як  і  кожного  дня.  Ти  ж  знаєш.  
Не  забула?
-  Я  не  люблю  і  не  вмію  прощатися.  Зате  люблю  тебе.  Як  щодо  поцілунку?  Ні?  Що  ж,  я  пішов.  Удачі.

В  світлі  серпневого  сонця,  яке  повільно  заповзало  за  горизонт,  з  території  кладовища  вийшов  чоловік.  Пильно  придивившись,  можна  було  побачити  вогник  цигарки  в  лівій  руці.  
Сьогодні  ти  знову  пробачила.  Не  знаю,  чи  зможу  прожити  сімдесят  третій  день  без  тебе.  Але  спробую.  Я  впертий,  ти  ж  знаєш.
Не  забула?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434945
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2013
автор: fire_maroder