Змовою, мовою, болем і відчаєм
Ми пробивалися, сльози нам личили.
Хмари звивалися, падали гронами,
Ми – між спасінням і між забобонами.
Світло ліхтарне руде і пригнічене.
Скільки лишилося? – Не перелічимо –
Кроки загублять сліди у прогресії,
У геометріях десь під колесами.
Кроки бруківкою, каменем, долею.
Небо прив'язане десь над тополями.
Вірю-не-вірю… Та досить! Награлися.
Наче й не жили, а так, намагалися…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434859
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2013
автор: Олександр Гриб