Серед сотень нервових зривів, всіх істерик і зайвих кроків
Рахувала б я твої вії й все, що нам не вдалося поки.
І чекала б тебе годину на вокзалі, на лавці, вдома,
Щоб ти знав, як то - просто бути і яка від щастя оскома.
Нам лишилось багато вулиць, є ще час приховати шрами.
В дефіциті вакцини віри, а самотності - кілограми.
Я втікаю сама від себе, щоб знайти десь тебе у зливах.
Ти заплутався, певне, в мріях, в пурпурових моїх вітрилах.
І в якійсь із твоїх історій, у котромусь з рядків про весни
Моє щастя здригнеться тихо, моє щастя в мені воскресне.
Ти блукатимеш, мабуть, поруч, за воротами безнадії,
Я ж мовчатиму майже дико, рахуватиму твої вії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434787
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.07.2013
автор: Fairytale