По землі дощ тріпоче,
Розганяючи пил.
Я на землю не хочу,
Холод там від могил.
На піску теплі краплі
Залишають сліди.
Там думки мої давні
Заведуть до біди.
В небесах повні хмари
Знов несуть щось лихе,
Дощ мені не до пари,
Краще поле сухе.
Під дощем я крокую,
Не тікаю, о, ні.
Я це перемудрую
Й залишусь на коні.
В цім дощі я краплина
І тому не боюсь.
Я від неба частина
І свого я доб’юсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434772
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2013
автор: Мірошник Володимир