[i]і сірі тепер вже не тільки очі
до біса всі ноти і теплі фарби
я хочу вивчати тебе заочно
я хочу шкіру як фільми знімати
ліфти припиняють невдалі побачення
губи як древній пергамент тріскають
хтось знову має просити пробачення
слова як намисто на нерви нанизують
мені би торкати всі запахи завчені
міста немов від хвороби сонного
перші побачення й останні пробачення
завжди мають ефект некерованого
відбитки на вікнах й цілунки у вічі
правда завжди стріляє у спину
хто чує-тому не повторюють тричі
хто любить дощ-переживе найстрашнішу зливу[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2013
автор: Калина Аліна