Найперше в Бога було Слово,
По – божому й заради Бога:
У спілкуванні з ним щаслива мить.
За непослухи - його карання,
Щире каяття й святе прощення:
Тут як Всевишній повелить.
Слово, як засіб спілкування,
Натхнення, ніжності, бажання,
У думку, вірш, серця спішить.
Слово, як знаряддя покарання,
Презирства, гніву чи знущання
Летить, щоб душу спопелить.
Дитя завжди боїться побиття,
Жінка тремтить усе життя,
Як чоловік здіймає руку .
В домі батьки матюкають,
Пальцем нікого не чіпають -
Душа болить і терпить муку.
Добро і зло в твоєму слові,
То ж будь завжди готовий
За сказане всяк час відповідати:
Перед минулим, сучасним і майбутнім,
Малим, старим, слабким, могутнім,
То ж думай перше, чим сказати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434473
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.06.2013
автор: БГІ