Вітер вовком воліє вити,
ніч нуртує невинно нервом,
я втомився не вас любити,
прикидатися чорним стервом.
Я не хочу тримати руки,
під якими жовтіють рани,
не хвилюють мене Памуки,
не принаджують Тамерлани,
Шаленіє шаленства шалька.
На дуель! (Навіть це не можна...)
Я розбійницька гнівна лялька,
у якої в душі тривожно.
Відпустіть же мене на волю
або дайте мій каламарчик!
Вже розідрано всі мозолі!
На добраніч!
Аревуарчик...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43437
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.10.2007
автор: Дмитро