заточи мене лезом
помри і воскресни
проклинай мене вірою
в пожовклих листах
ми разом помремо
немов би амеби
ми обоє на небі
теорема проста
ти втинаєш намисто
я потопаю навмисно
під ногами любисток
я тебе полюбив так
але все ж заточи мене вміло
щоби кров побіліла
ніби з вітру каміння
ніби з неба слова
ідемо в заплави
ніби дощ той наплакав
і стікає по вікнах
немов би в повіках
проростає трава
я ковтаю залізо
ніби рану розрізав хтось
рано встанемо вдосвіта
у неба любові попросимо
і підемо тихо
щоб ніхто і не знав
але все ж зійдемось ми вправно
ніби метали наплавимось
і вмиратимуть в прірві
горизонти розірвані
нам знову не спиться
ці сни зіткані спицями
добав перцю в любов
насип cолі і спеції
ми воскресаємо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434328
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2013
автор: Роман Штігер