Я стояв на зупинці. Віяв легенький вітер, обдаючи мене приємною прохолодою, вивітрюючи всі темно-сірі хмаринки, що безнадійно осіли в моїх нутрощах. Уперше за багато років я відчував себе абсолютно вільним. Здатним, як і вітер, повіяти у будь-який бік. Як і він, я не боявся помилитися, що свої пориви спрямовую не в той бік і не в тому напрямку.
п'ятниця, 20.08.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434194
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2013
автор: Ростислав Сердешний