Обрамлені ліхтарями вікна-
я знову заснула зненацька
І бігали люди мною сторонні,
плечима сутулими пнулися
до горизонту. Лінії їхні
ставали в одну
розіпнуту сонцем хмару.
Чорніла вона тільки краєм
мого черевика. І знаєш,
коли потемніло надворі,
я вийшла шукати світла.
Бо ті - у мені - здавалися
занадто перебірливими.
Кожна фігурна тінь
запалювала свою свічку,
лише моя присутність
нагадувала нічну сутінь -
кішку, яка потирала лапи
об здеревілі підніжжя.
Вічність - суцільна втома -
дні повела вдев'яте -
знову зворотні втрати,
перерозподіл руху -
я задкувала мовчки,
бо у мені кричали
ті, що водили хмари
над горизонтом ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434158
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2013
автор: Іванна Шкромида