Прокидається з ночі вже ранок,
І дарує нам світлі думки,
Й подихом теплим світанок
Обіймає гаї і сади.
Й квіти, голівки піднявши,
Сонцю радіють в росі.
Лиш травинка, сльозою умившись,
При дорозі самотня в журбі.
Змучена зночі, зів'явша,
Гірко сльози лила в самоті.
Ще з учора.Світ покохавши,
А сьогодні нещасна в біді.
Їй вітер, піднявши на крила,
Сльози журби просушив.
Мрії її оживили,
Дощик їй тугу всю змив.
Стала стеблинка щаслива,
Силу черпає в землі,
Сонце її освітило
Радіє коханню красі.
Вже сонце ховається спати,
Сумує травиночка знов -
Вечір кохає крилатий,
Та ніч обіймає все знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434041
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2013
автор: Штундер Юлія