Смикаю, набираю в долоні,
І жменями пхну до рота…
Губляться, ніби дні, поміж травами
Тонкошкірі плоди.
Сині пальці,
Чорні вуста і зуби,
Ситець теж пофарбовано …
- Хі !!!
Як недоречно і не вчасно
Шовковиця стала мені на шляху.
Куди тепер бігти, як то в місто отак вирушати.
Замурзана пичка,
Розплетена, розторсана, не ошатна.
- фу..
Бігла би іншим шляхом,
Підборами розбивала би ранок,
У маршрутівці би їхала…
Шовковиця стала впоперек,
Переплелася з парканом…
Відлік зворотній часу,
Цок-цок-цок…
Втрачаю контроль.
Кожен звук з дитинства гукає.
І цей тепло-ягідний запах,
Ах, дерева шорстка кора…
І чорні очиці
Підводять погляд:
- Достигла, ура!!!
Смішно сказати, стільки років,
Стільки зіпсованих суконь…
І синьо-- чорнильних плодів…
І комах, і нав’язливих мух, і стурбованих бджіл….
Згадалось.
Час зупинивсь
Цок-цо…
Стрілки зійшлися на поділці безтурботність.
- Чим же відмити руки?..
Смішно сказати, стільки літ,
Десь у кишеньках днів
Соковиті шовковиці
Мені снились,
Весело стрибали, ударялись об плечі,
Чоло і об спину.
Лізли в чуприну…
З пам’яттю грались.
А я?!
Злазити час!
Гілки віддавати мене не хочуть,
Смикають невдоволено за поділ.
Лоскочуть…
Так, я йшла.
Так, вже бігла б, неслася в гамір, задуху і пил…
Та на щастя, на моє, дитиняче щастя,
Шовковиця трапилась мов поводир.
Викрала декілька митей для мене
З безкінечного павутиння днів
Наточилася дитинства жменя.
Лише мені.
А може всім…
27.06.13 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433977
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2013
автор: gala.vita