Я живу одними почуттями,
Так не можна, але я живу.
Відчуваю світло поміж нами
Не придумане, а наяву.
Коли ти з‘являєшся чарівно,
Я тоді немовби уві сні.
Коли ти на мене глянеш гнівно,
То недобре робиться мені.
У вірші усе це витікає,
В них то сміх проб‘ється, то сльоза,
Хоч і важко інколи буває,
Та зате зі мною йде краса.
Та зате осяяний я світлом
І живу з надією в житті.
Добре йти закоханим по світу,
Добре мати стільки почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433915
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2013
автор: Мірошник Володимир