Спопелилося...
У минуле вже нема вороття
Забуття
Одяглася куріпка і дуло
Хтось тримає як кеглі життя
У рядок
Я важкою рукою
Розглядаю немов би сон
Що за колір?
Ну що це зі мною?
Хвилі б'ються несе в унісон
Потримай мене трохи
Благаю
Хочеш руки міцніше, в'яжи
Та думками я простір зриваю
Я поєдную два мости
Колиши мою пісню блакиттю
Росповсюдь заміни
Убий
Я воскресну я стану миттю
Щоб продовжити далі
Іти...............................
За тобою ...
Чекаєш?! Веди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433607
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2013
автор: Ольга Ратинська