Я дивлю‛сь у вікно, що закрите наглỳхо ролетами.
Навіть бачу там щось, хоч немає там, дійсно, нічого.
Всі думки хаотичні, безладно обвиті тенетами.
Віддзеркалює серце безмежну відсутність живого.
Ні, дивлюсь не в вікно, а у душу очима зсклянілими.
Я шукаю десь сенс (хоч, насправді, не знаю, у чὸму)
І вустами слова ненавѝсні шепчỳ скрижанілими,
Ні, не для, не чомусь, не тобі, не собі і нікому…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433580
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2013
автор: Тетяна Мерега