Щось примариться, - намалюється,
Ніби фарбами з висі виллється,
Раптом спогади забіснуються
На відбитках тіней засмучених.
Вони пнуться у сни сніговицями,
На шибки ліплять спогади інеєм
Із такими знайомими лицями
Незабутнього давнього cinema.
Заримовуєм в стовпчики марення,
Наче бавимось в хрестики-нулики,
Ятрим душу з прадавніми ранами,
Розплітаючи пам’яті вузлики.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433309
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2013
автор: Лана Сянська