Навколо людини, що спить,
Протягнута нитка годин.
Дзигар грається в Бога,
Бо хоче забути про свою минущість.
Бельгійська віддалена кров
Обертається на долівці
Твоїх вироджених
Умінь любити і прощати.
A зараз ти вчишся мовчати,
Щоб зловити той відгомін
Колишньої святості.
Ти і не твориш уже,
Бо всяке мистецтво зображує слово.
Так,спочатку було воно.
А тепер ти надто мовчиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433137
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2013
автор: Олена Ганько