Ви знаєте,що завжди Вам брешу?
Бо навіть в снах,вночі я прилітаю.
То вірш,то казку,то есе складу,
А потім зранку все так звично спАлю.
А як день гарні очі відкривав!
Такий чарівний,схожий на кохання.
З долонь моїх він каву допивав,
Я замість цукру змішую прохання.
Хіба так можна?Стримую весь час,
Затягую дощем у своє ліжко.
Передаю дарунки я для Вас,
Цілую його в щічку ніжно,ніжно.
Складаю йому в торбу сотні слів,
Він передасть сьогодні замість мене.
Та я складаю ще й пташиний спів,
І річку,квіти,поле презелене.
Та ще передаю я Вам листи,
Хіба можливо всі перечитати?
Вирішую палити я мости,
Та де цвяхи з мостів тих поскладати?
З них побудую храм в своїй душі,
Там назбиралось стільки вже каміння,
Що всі кидали.Та мої дощі
Перетворили їх на розуміння.
І там завжди молитимусь за Вас,
Щоб Бог подарував святе кохання.
Рукою потримаю навіть час,
І виконаю всі ваші прохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433111
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.06.2013
автор: Відочка Вансель