Фобія

Я  боюся,  страшенно  боюся
людей.

Цей  страх  супроводжує  мене  всюди.
На  вулиці,  вокзалі,  спортмайданчику,
в  магазині,  аеропорту,  універі.
І,  нарешті,
вдома.

Він,  як  паразит
живе  й  росте  в  мені.
Щоразу,
коли  доводиться  з  кимось  розмовляти,
це  так,
наче  220  вольт  пульсують  
з  кожним  ударом  серця.

Щосекунди  вони  вбивають  мій  розум.
Щохвилини  я  помираю  від  больового  шоку.
І  знову  відроджуюсь.

(на  жаль,  чи  на  щастя)

І  от  я  тут.
В  онлайні.

Все  навпаки.

Але  як  це  змінює  реальне  життя?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432630
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Ф.