Я боюся, страшенно боюся
людей.
Цей страх супроводжує мене всюди.
На вулиці, вокзалі, спортмайданчику,
в магазині, аеропорту, універі.
І, нарешті,
вдома.
Він, як паразит
живе й росте в мені.
Щоразу,
коли доводиться з кимось розмовляти,
це так,
наче 220 вольт пульсують
з кожним ударом серця.
Щосекунди вони вбивають мій розум.
Щохвилини я помираю від больового шоку.
І знову відроджуюсь.
(на жаль, чи на щастя)
І от я тут.
В онлайні.
Все навпаки.
Але як це змінює реальне життя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432630
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Ф.