ДощИк сліпий? Хто вигадав оце?
Маленький Дощ – дитя Хмаринки й Грому.
Лизнув він песиком грайливим за лице,
Навшпиньках тихо вийшовши із дому.
І крапельки–смарагди ( просто рай)
Нанизує на сонячне проміння.
Прикрасив так яскраво небокрай
Веселкою! Та де й взялося вміння?
Окутав сон і Хмару й батька - Грома
Тихіше, Дощику, Не розбуди. Не треба.
Дорослих не чіпай. Їх мучить втома.
Не схвалять вони подорож по небу.
Нехай посплять, ще миті не спливли,
Бо вирветься із неба грізна річка.
Маленький, поки що мене повесели
Таким потішним поцілунком в щічку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432580
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Валентина Курило