...не в'яжи мотузками дні своїх перемог
порозсипалися ночі на долоні твоєї втоми
я малюю цей світ у собі за нас обох
прийшов час розкидати каміння слів
під розбиті важкими дорогами ноги...
__________________________________________
перелатане небо і гомін людських зізнань
по кожній із ран залишилась не то пастка не то просто дірка
твоя думка прудка і гнучка немов лань
а душа схожа на мишу
ляклива і знає що завжди можна сховатись у нірку
хто з тобою тепер
ділить воду і хліб
продає свою совість не оптом а вроздріб?..
життя прилипає до рук немов до металу магніт
ламаються слова якими мовчить світ
сни четверга
лякають недоспаний ранок
не варто просити у тих хто втамував свою спрагу води
виходь за межі себе за межі ненависних рамок
і пам'ятай про те що залишаєш сліди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432505
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2013
автор: Poetka