Ти знайшов її вчора на дні десь десятої склянки.
І неначебто завжди хотів цілувати їй руки.
Та стрічаєш без неї світанки, готуєш сніданки,
Не здригаєшся більш при думках про можливі розлуки.
А вона відшукала тебе і здалася без бою,
Не топила у склянках своє заспокійливе "вчора".
Вона марила тільки тобою, лишилась лиш грою.
І, напевне, вже була смертельно від відчаю хвора.
Ти пішов, обіцяючи палко назавжди забути,
Знов знайдеш її завтра на дні десь десятої склянки.
А без неї вже бути - то нібито в рани отрути.
Допивай свої мрії. Залий своїм горем світанки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432502
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.06.2013
автор: Fairytale