Усе не ті поводирі
В моєї неньки України!
Не діти рідні – упирі,
Творці не світла, а руїни.
Їх цілі - мило в очі лить,
Й гребти під себе. Лицеміри!
А серце в Матері болить,
Слабіють руки від зневіри.
Ще скільки ждать потрібних дій?
Навхрест забиті врата раю.
А може час іти у бій,
Щоби здобути щастя краю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)