Снопа не буде, як нема стерні,
І спориші не проростуть у житі,
Снопи зернисті, як життя в рідні,
Весняними дощами перемиті.
Що колосочок, то нове зерня,
В якому заховалась роду сила,
Кожну зернину береже стерня,
Що ненароком доля проронила.
Обмолотили сніп і маєм хліб,
Свято в господі і по всій країні,
Як перевесло об’єднає сніп,
То і достаток буде у родині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432370
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2013
автор: Віталій Назарук