Туманом непросвітним вмить
Наповнилось моє життя.
Чому так стрімко час летить?
Куди бреду в тумані я?
Що я шукаю та коли
Я зрозумію, що знайшов?
Можливо вже давно-давним
повз нього я не раз пройшов.
А час по крапельках стікає
Прямуючи у небуття
І там мене давно чекає.
Туди так мчить моє життя.
Стривай но, ось останній шанс!
Видніється десь в далині
Маленький вогник. Ще не згас.
Моє це світло. Назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432353
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2013
автор: Григір Хатинка